Кількість суперечок в інтернеті, щодо “інструментів аверсива” – ЕО, удавка, парфос – прямо пропорційні відсутності якісної інформації від тих, хто дійсно вміє працювати з цими інструментами ювелірно, грамотно і точно.
Категорія 1: Зоопсихологи і фахівці методами ПП не вміють в принципі, але багато пишуть. Як можна заперечувати те, в чому ти не розбираєшся і не маєш досвіду?
Категорія 2: Ті, хто відкрито показують використання (кінологи пост СНД), у 90% випадків використовують ці інструменти неправильно, часто жорстоко (але таким і клікер у руки дай – це буде неправильно). Оскільки вони не спортсмени, не ліцензовані, їм “по барабану”.
Категорія 3: Ті, хто реально грає на цих інструментах як на флейті, і могли б нести культуру в маси, не можуть говорити публічно, бо зізнання, що “так, я працюю”, загрожує дискваліфікацією у ФЦІ 
…
…Категорія 4: Є сильні фахівці в Європі та Америці, які відкрито піднімають цю проблему і показують красу і точність цієї роботи. Але їх занадто мало, щоб перебити вплив категорій 1 і 2.
Моя позиція в тому, що завжди питання не в інструменті – а в методі. Будь-який інструмент повинен застосовуватися за призначенням, і головний критерій: собака залишається відкрита і активна.
І так, я вважаю що на тему використання аверсива повинна бути якісна інформація у відкритому доступі.
Юлія Миргородська